Кум сьогодні зварював - купив якусь дошку,
Виволік, де вищий горб і поставив Зоську.
Так сі кумонька пручала - вили всі собаки,
Кум тримав її за руку - та вєзала гаки.
Вочи перло на чоло, в грудьох клекотало,
Так сі дерла догори - всьо тіло ридало.
Би не гепнула*, як міх, вручив парасолю,
З горба Зоська так летіла, жи бевхла* в фасолю.
Поламала всі тички та й потовкла бульбу,
Сі привиділи святі - розпочала мольбу.
Таку виорала яму, де вложила тіло,
Жи сі здало - над селом ЕНЛО летіло.
Розпристерла сі на межІ - лежит, як небожка,
У волосю будаки, під плечима
дошка.
Кум прибіг, припав до Зоськи - чи жива, чи вмерла?!
Ніби дихати почєла*, і вочи відперла.
Притуливсі до грудей - аж му млосно стало:
- Зосю моя, не вмирай, хто ми вжарит сало?
Аж зомлів на тутих грудьох,
почав засинати,
Зоська стала колискову тихонько співати.
Кум заснув, як «немовля» - моцно став хропіти,
Зоська вилізла з під нього, аби не зомліти.
Спохватиласі кума жи згубила зуби,
Хтіла моцно шось кричати - прикусила губи.
Як вставала- взіла дошку... як кума впереже*
- Шляк ті трафит, мій Іване! Вставай клятий враже!
Тепер лізь у фасолині, би зуби зшукати,
Як не знайдеш, вражий сину, не приходь до хати.
Кум змінивсі у лиці: - Не карай мі Зосю!
Твоі зуби гребінцьом вплелисі в волосю.
Гепнула, бевхла- впала, почєла- почала, впереже- вдарить.
Світлина з інтернету
(С) Леся Утриско Воробець
Браво!Браво і ще раз браво!
Забираю таку красу в обране.
Якби Ви тільки знали, як мені подобаються отакі
Ваші гуморески. Це щось особливе, що словами не
передати.Спасибі Лесічко. Щастя Вам,натхнення,
весняного світлого настрою і любові.
