Невже важливо що було?
Минуле вже не повернути
Усе назавжди відійшло
Та чи зумів ти щось збагнути?
Хіба важливе: щось, колись?
Яке, можливо, не здійсниться
Ламаємо усе здираючись у вись,
Не знаючи, коли усе скінчиться.
На плечах тягнемо мільйон світів
Самі впряглись і вірим в чужі мрії.
Той хто в хаосі цім себе знайти зумів
Для тих не треба більшої надії.
Хто зупинився й пильно придививсь,
Любов із серця випустив на волю,
Прийняв усе, простив і відпустив,
Той віднайде свій шлях до Бога.
