Ой підкралась біда, підкралася -
І біді я тій не зарадила,
Хоч хотіла так і старалася,
Але мрія моя мені зрадила.
Що ж робити мені, як діяти,
Коли мрія геть відцуралася?
Я не можу встать, я не можу йти,
Бо основа в мені зламалася.
Стало попелем оте вогнище,
Що у грудях моїх розгоралося,
Хоч би іскорка, чи жаринка ще,
Хоч би щось з того всього зосталося...
І з очей сльоза покотилася...
А в душі - ніби друге дихання -
Це вже крига ота розтопилася,
Розгорілось моє покликання!
Ожила! Зацвіла! Розродилася!
Ніжним співом в мені озвалася!
Моя мрія мені судилася!
Моя мрія в мені зосталася!
Я живу серед мрії щасливої,
Але сліз своїх не цураюся,
Бо сльоза - знак душі безкригої:
Плачу я, живучи, і не каюся.