Хіба ревуть воли як ясла повні?
Хіба їм бачиться життя іне?
Хіба вівця жалкує свою вовну,
Коли в кошару теплу вуйко зажене?
Але трапляється якась причина,
Волові щось привидиться таке:
Засвітиться йому бліда лучина,
Захочеться щось тепле і м'яке.
Вівця блукатиме і наче ненароком
Світ за очі поплентає одна,
І голеним тулитиметься боком
До пня, що мріявся з нічного сна.
І сповістити світ чудним відвертям
Поспішно забажають ці обоє,
Нестримні перед страхом смерті
Горлатимуть щосили аж до вою.
Збентежені газди стинатимуть плечима,
Вони ж турботу проявляли всяк —
І ясла повні й темними ночима
Ганяли всіх охочих вовкулак.
Ярмо змайструють для вола окремо,
Щоб не вискіпувався з череди,
Вівцю ж заріжуть у канун Яреми,
Щоб не накликала господарям біди...
Хіба ревуть воли як ясла повні?
Хіба вівця жалкує свою вовну?
Лелі
