Останнi крапельки життя
Ловлю я спраглими вустами
I тiшуся, немов дитя
В обiймах лагідної мами.
Мене чарує кожна мить
Мого земного iснування.
А час чомусь так швидко мчить.
Можливо, кожна мить - остання?
I кожен Божий день менi
Здається подарунком долi.
Подiї радiснi й сумнi
Чергуються. Проблем доволi.
Та я сприймаю без ниття
Мої проблеми й негаразди.
Не дам поганим почуттям
Життєву насолоду красти.
Життя моє, люблю тебе
Я вiд народження й до згину.
Але гукнув Господь з небес:
"Прямуй до вiчностi, людино."
12.07.2021
Зворушливий, життєвий вірш, коли людина аналізує свій пройдений шлях. Та за межу не варто налаштовуватись, ще дуже багато не зроблено і не досягнуто тут, на землі!
