зірвався з гілки зляканий орел_
в холодну аримію падолисту,
позбуту сподівань першоджерел,
розсипавши калинове намисто
тікає з міста виснажена тінь,
опріч імен, облич тотожньо сірих,
сягнувши хмар пірнути на глибінь_
на серці лід, очиці – чорні діри_
>
нічийний слід_ вдовиний плач вовчиці_
цей вихід – вхід_ відлуння із криниці,
творіння всесвіту / спасіння через хрест,
на місячний мідяк тремтчий перст
із пазуром, закреченим в спіраль_
>
цей синхронічний сон – дзвінкий кришталь,
не твій_ нажаль_ сивій, ходи по колу,
з кута у кут, в периметрі свободи,
нервово жди прокислого уколу,
скріпивши кров’ю протокол догоди,
закривши змодельований гештальт
на свіжій стежці між гранітних шпальт_
