Сніжець легкий з важкого неба
Безпечно падає униз,
Сюди, на землю, як і треба,
А ніби янголів каприз!..
Вже на землі він обважніє...
Та все це потім, а нараз
Летить, куди вітрець повіє,
Кудись в імпро́віз, в білий джаз...
Ще ненабридлі нам пасажі,
Вкотре обернений акорд
На землю гармонійно ляже
У ритмі хвиль, парабол, хорд...
В'юнкий танок в синкопах вітру,
Числений пірует пір'їн
Сплелись у звичну нам, нехитру
Виставу зимових картин
В Чумацький шлях, сніжин сузір'я,
По ним маршрути не шукать,
Лиш зранку чистити подвір'я
Й авто з полону визволять.
По насолодах і робота!
То ж пропонує не дарма
Красу, а згодом вже й турботи,
Так по-жіночому, зима.
