Полетіли птахи всі у вирій,
Може, я полечу кудись теж.
Ми не можемо жити у мирі,
Ми забули значення меж.
Давай збережемо наші сили,
Може, ти зрозумієш мене.
У смутку проводили днини,
У щасті знайшли лиш страшне.
Тому треба поїхати, мила,
Не дивись навіть, де йдеш.
Я до іншого краю полину,
Прошу, тільки не стеж.
Давай стрінемось знов у долині;
Ти удруге до себе приймеш
Моє серце колюче і днини,
Які потім ще раз проведеш.
Тільки треба нам бути донині
Далеко-далеко, ніяких мереж.
Чи так і залишимось сиві
Від сотні скандальних пожеж.
