На горизонті хмари
Писали мемуари:
Як Місяць вмів любити,
І зорі, наче квіти,
Міг Сонцю дарувати
Й прекрасні аромати
На оксамиті ночі,
Заплющуючи очі,
Вдихало Сонце зранку
Вдихало доостанку
Палкі обійми в небі
Губилось в цій потребі,
У світанкові миті
Одні в цілому світі.
Чуттєві поцілунки,
Йде Місяць за лаштунки.
І знову сірі хмари
Дощем на тротуари.
На вітряних колесах,
Малюнками на плесах
Спішать в прозору ніч,
Там спокій – звична річ.
А Сонце виглядає
У небі, що безкарає.
Знов Місяць, поцілунки,
Йде Сонце за лаштунки.
На горизонті хмари
Продовжать мемуари.
просто чудово!
