В яснýю ніч тендітний сон
Схопив мене в палкий полон
І ковдрою зір душу сповив,
І шепотом трав серце вкрив,
Відкрив мені барвистий світ,
Де клекотить пахучий квіт,
Де пісню жайворон співа,
Лоскоче стан вода жива,
Де вабить злотом сонця зір,
Милує око міцність гір.
Там день лиш. Ночі, ні, нема.
Розтанула, мов сніг, пітьма.
Берізка цвіт-вбрання вдягла
Й танок зі мною завела
Під ніжний моря баритон.
Ах, я й забув! Це ж тільки сон.
Євген Ковальчук, 09. 07. 2010
