***
На поталу снігам і грудневим вітрам на поталу,
Тьмяним дням і тяглистій безмірній добі,
Наодинці, немов в почекальні пустого вокзалу,
Коли потяги більше ніколи не прийдуть сюди.
На безлюдді - відлуння лунке моїх кроків,
Тут невпізнана я у брудному віконечку кас,
Вітер рве недоречний плакат «З новим роком!»,
То ж мені з багажем повертатися певно вже час.
А куди? Я не знаю, довідкове давно зачинили,
І у кого спитати? Навколо нема ні душі,
Так неначе мене в метушні випадково забули,
Може я ота лялька, що її хтось на лавці лишив.
Зачекаю іще, на валізах отут подрімаю,
І насниться мені такий дивний, навіяний сон,-
Як прийде Чарівник, що у снах я його обіймаю,
І так хочу в його чи то пекло, чи рай, чи полон.
(21.12.21)
