«Тож нам залишилось прясти нову,
Червонясту основу сну
На піщаних надгробках марень…»
(Пауль Целан)
Сон – це тканина
Зіткана з льону,
Що виріс в країні дощів,
Які падали краплями-смарагдами
На листя співців-неофітів.
Сон – це стара вишиванка
Теслі старого з обличчям пророка –
На шрамі шрам:
І всі білі, всі як борони
На скрині – коли тешуть хрест.
Сон – це опудало,
Яке поставили на полі соняшників
Лякати горобців-лицарів
Вбраних у сіру крицю
(Тамплієри крилаті –
Провісники радості
Для згорілої пустки села:
Чума чи то голод
І трохи вогню – спалах).
Сон – це хатинка,
Де ми від грози ховаємось
Коли лячно, коли
Дятел-шинкар
Замість зозулі
Поселився в годиннику:
Стукай по дереву
Коли я ненароком
Повідаю істину писарю.
Сон – це серпанок
Дивної вовни світанку –
Зима загортає під ковдру
Вісника келихів срібних.
У сні моєму
Ладнають мені гільйотину
На площі – на Гревській, де Отель-де-Віль
Де голодна юрба
Жадає видовища,
Хліба й вина
Опісля.
Сюрреалізм вірша заворожує, занурює в загадковий світ снів. Нехай сняться веселі сни. І аж ніяк не віщі. Мої віщі сни, як правило пророчать погане. Можливо, це тільки в мене. Дуже сподобався вірш!!!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Дякую за розуміння! Мені сняться різні сни - і погані і хороші. Хочеться вірити хорошим снам.
Поділяю Вашу думку про сон,як інший світ.Але не тільки про нього,а й про наше життя - буття маємо викривлені "поняття".Сумно,що світ загруз у цих викривленнях.
Гільйотина -це образ:правдолюбів завжди "розпинають"
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікаво і містично.
Кажуть що сон- це продовження іншої реальністі.
А також кажуть, що бажано в нашому сьогоденні вчасно прокинутись...
Згоден з пані Ніною- хай сняться Вам тільки добрі сни!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сон - це велика тажмниця буття.... Дякую за відгук!