В будинку навпроти загачені вікна.
Фанера, картон служать нині за скло.
Мій дім теж здригався. З переляку бігла
В підвал, серед ночі. Мені повезло.
Прорвалися танки у Харків, з десяток.
Їх місто бетонне один за одним
Занурює в пекло. Такий час, порядок.
Смерть з’їла того, хто її ніс в мій дім.
Вмостивсь на деревах сніг м’яко-лапатий
Сховав ніжність віття від жаху війни.
Укуталось місто у тишу, поспати…
Прилізуть. Багато в орди сарани.
Як кожне затишшя вселяє надію,
Загоїлась рана, безглуздю кінець.
Розвіяне зло захлинулось, не діє.
Істоти в людей не жбурляють свинець.
