В житті стрімкій, невпинній круговерті
Гадаю, в чому має сенс війна,
Коли, окрім жорстокості та смерті,
Вона, либонь, нічого більш не зна.
Як замість сміху, радості, любові,
Вона приносить нам лиш сльози й кров,
Як замість пісні птаха у діброві,
Лиш чути шум гармати знову й знов…
Для того ж бо людина в світ прибула,
Щоб втратити своє життя в війні,
Коли його ще смáку не відчула,
Солодкого смаку́? Звичайно ж, ні.
Але, коли зненацька наступає
До нас війна непрохана, страшна
В момент, коли ніхто і не чекає,
Того у нас і не пита вона.
І як тоді уже вона настане,
Нікого і ніколи не щадить.
Вона допоти йти не перестане,
Допоки не прийде остання мить,
Вояк останній не поляже врешті
В запеклому, жорстокому бою,
Допоки не зустріне він нарешті
У нім невідворотну смерть свою.
Війна ж та ні до кого, ні, не має
Ані найменшого бо співчуття,
Адже вона ані за що вважає
Людськії почуття, людське життя.
Жорстокість в світі нею лиш керує,
Жорстокість лютая та навісна.
Нічого доброго війна нам не віщує.
Лиш паніку й хаос несе вона.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2019
ID:
943950
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.04.2022 20:10:21
© дата внесення змiн: 03.04.2022 20:10:21
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
