Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Який починається з тебе,
З думок, почуттів, що, мов першоцвіт,
Буяють всередині тебе.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його невідомі секрети.
Ти їхній розкриєш старий заповіт,
Як знищиш душевні лабети.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Суть давню його існування
У всесвіті ще з незапам’ятних літ,
Яким нема і рахування.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Казкову його чарівливість,
Коли розгадаєш, скинувши гніт
З душі, ти його особливість.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Тому що ключ до істин вічних,
Твердих, непохитних, наче граніт,
В душі й думках твоїх логічних.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Все, що стається рік за роком.
Як сили твої розквітнуть, мов цвіт,
Здолаєш все ти крок за кроком.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його шляхи різноманітні.
Здобути життя жаданий зеніт
Підкажуть глузд, чуття привітні.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Оскільки ти його частина
Й не здумай спиняти думок, їх політ,
Аби повстала з них перлина.
Євген Ковальчук, 04. 09. 2017
ID:
944832
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.04.2022 20:55:26
© дата внесення змiн: 12.04.2022 20:55:26
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
