*****
Я солодко п’ю тишу.
В цій тиші від душі
Свої натхненно пи́шу
Я любії віршí.
П’ю тишу безтривожну,
Що серце зігріва,
Незмушено мить кожну
Все думи навіва,
Які немов зринають
І будять почуття,
Що з ними ж потопають
В реаліях життя.
Думки, які стомились
Тулитися щомить
В мені, всі заходились
Себе ж і проявить.
Вони ж бо володіють,
Мов магія жива,
Чаклунствами, що вміють
Таки творить дива.
Лиш варто зазирнути
У душу золоту
Й знайти, збагнуть, відчути
Її всю повноту,
Її повірить диву,
Відкрить в ній небеса,
Її піддатись впливу,
Що справдить чудеса,
І, щоб не занепасти
Їх, стерши в небуття, –
Всіх сил своїх докласти
Належно, до пуття.
Євген Ковальчук, 02. 10. 2017
