*****
Здається, що все ж неможливо
В своє майбутнє зазирнути,
І що вже сталось, чарівливо
Назад таки не повернути.
Та всім тим, хто так ще вважає,
Я сміло заперечу їм.
Підтвердження, що зміст свій має,
В наступному я їм повім.
Усі прийдешнії події
Відомі нам уже частково,
Бо нинішні всі наші дії
Будують всіх їх поступово.
Від них вони таки й залежать.
Основою вони їм є,
Якій упевнено належать,
Що більше й сил їм додає.
Адже теперішнє й майбутнє
Взаємозв’язані чимало,
Бо в кожному з них те присутнє,
Без чого б їх не існувало.
Що сталося вже, так, не можна
Назад буквально повернуть,
Та наша пам'ять все ж спроможна
Його у спогади вгорнуть;
У спогадів безмірну плідність,
Щоб згодом всі їх розгорнути,
Як виникне в тім необхідність,
Усім своїм єством відчути.
Тож, що б в житті в нас не здавалось,
Нема можливості зробить,
Все майже, що б не забажалось,
Наш розум-праця все ж здійснить.
Євген Ковальчук, 22. 02. 2018
