Писання віршів -це невдячна справа,
Хоча сюди не ці слова підходять.
Одні вважають це дитинство, чи забава,
А інші сенс життя у них знаходять.
Візьміть пісні, вони ж були віршами,
Про радість говорили , чи про горе.
Це потім до них музику додали.
І зазвучали так , що затримтіли гори!
Бувають вірші , мовби стимулятор,
До кожного потрібний свій читач.
І навіть ,як читає автор,
Його почує правильний слухач.
Ніхто не бачить, як течуть пекучі сльози.
Ніхто не чує стогін,скрип зубів.
У кожному рядку метаморфози
І сенс , який я передати захотів.
Незнаю в кого як, але до мене муза
Із арфою своєй не прилітала
Бо в основном пишу коли у вухо
Чиясь душа від болю закричала.
Бува й моя шепоче , а то й плаче.
І от для того, щоб їй спокій дати ,
Пишу вірші , переробляю прозу,
З надією , що будуть їх читати.
Пишіть вірші, себе в душі почуйте.
Душа шукає з вами свій зв"язок.
Себе і близьких римами здивуйте.
І не соромтесь власних помилок.
8.05.2022р.
Олександр Степан.
Гарно! 
