Вони існують, сумніву немає,
Бо людські душі не зникають в нікуди,
Як птахи в вирій, душі відлітають
В далекі, невідомі нам світи.
Там є життя, свідомість не зникає,
Існує розум і вирують почуття…
Господь для кожного план-розвиток свій має
У розмаїтті Вічного життя.
Панує там Любов, там пам'ять не зникає,
Бо залишається у вічності завжди,
Там людська думка живить й притягає
До не забутої та рідної Землі.
Ніщо дарма у світі не минає,
У певний час розплата не замешкає прийти.
Бог про усіх все достеменно знає,
І ката не врятує: «Господи, прости!».
P.S.: Світлина оригінальна. Знято в Києві на Софіївському майдані в День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій 25 листопада 2006 року. У мить зйомки світлових куль людське око, звичайно, не бачило. Але ж вони існують!
