У небо , задивившися між хмари,
Де зграя голубів , крилом б"є об блакить.
Як би ж на світі були такі чари,
Для себе крила ,як у голуба зробить...
Є мить коли говорять :-Ти літаєш!
Хто в мріях, хто від щастя лине в вись.
А ще летиш , коли по справжньому кохаєш...
Я пам"ятаю ...В мене було це колись.
Усі кричать:-Спинись! Ти розіб"єшся!
Краще на землю швидше опустись.-
От через них, в собі ти признаєшся,
До страху висоти, що був в тобі колись.
Отак і ходим , човгаєм ногами,
Об землю стерли п"яті постоли...
А у горі ширяють поміж хмари,
Свободолюбні , білі голуби.
19.06.2022р.
Олександр Степан.
Чомусь пригадались слова Ліни Костенко:"Людина нібито не літає...
Шкода інструкції немає.
