Серед рядів собі подібних голосно тішся. Король роздягається, король безумовно голий! Ось воно – обличчя дурня, обрамлене мереживом спіднього і нарцисизмом.
Та закладають основи твоєї депресії, висіюють зерна не на своєму місці. Грець із ним, задираємо голови. Попри власне розуміння кричи: король у шовках, слава! Аж очі сліпить від такої краси!
Навпомацки осліплені блазні розходяться по домівках. Видихають: але ж і посміховисько той, перед ким ми, розумні, били чолами.
Доки ніхто не бачить – голосно смійся! Та коли тебе, наче гриб, відриватимуть від насидженого місця, не проси віддавання честі чи потискання рук.
Дурень не той, кому відрубали голову на початку шляху, а той, хто всю дорогу несе її у руках, і ховає від власних дітей розпашілі від сорому щоки.
Король також боїться. Голосно говори!
Весна 2018Картина Клода Моне з серії "Стоги сіна"
