В ранковій небесній блакиті
Біленькі хмаринки пливуть
І змінюють кожної миті
Свій образ і вибрану путь.
Жене їх вітрище пихатий
В далекий, небачений світ.
Уміють хмарки обертатись
У дивний казковий нарід.
Прямісінько над головою
Якийсь чолов"яга пливе,
Погрожує всім булавою.
Обличчя у нього криве.
Ген, киця сидить в капелюсі.
У неї на хвостику бант.
За нею - корівка на лузі,
Ягня й старомодний сервант.
Цікаві, веселі мавп"ята
Замріяно дивляться вниз,
А далі прямує завзято
Хмаринка, е...ні, то - карниз.
Пронісся табун білих коней
По небу галопом і зник.
За ним поспішає ще сонний,
Розлючений чимось, візник.
Ведмеді, вовки, крокодили,
Слони, велетенський дракон
По небу також походили,
А потім - у цирк, на поклон.
Овва! Голова королеви
В короні (ну, чистий кришталь!).
Поважно ступають два леви,
Несуть у зубах пишну шаль.
Кудись чимчикують манірні
Панянки і купа собак.
Ні, рибки то, дивні, химерні.
Ой! В небі такий кавардак!
Які небеса дивовижні!
Фантазії буйство без меж!
В просторах, нам даних Всевишнім,
Хотіла б я плавати теж.
