Понад степом віє вітер,
завиває у пітьмі.
Вже той вітер пам’ять витер:
ми сліпі, глухі, німі…
Міркувати перестали,
змарнували часу плин,
замінили ум канали…
Ні – один, канал новин!
Вітер віє над степами,
завиває із пітьми.
Ніби житніми снопами
поле вкрилося людьми.
Вічним сном поснули вої,
серце зболене пече,
а лукавий в однострої
сам ніяк не утече…
Чи утихне врешті вітер,
чи підніме буревій?
І народ нетяга-митар,
все-таки сформує стрій!
Не одділимо ми зерня
від полови укінець,
то плести із цього терня
доведеться нам вінець.
04.08.2022
