Свій крик кохання між мелодій ніс
Романтик-жовтень – вправний піаніст,
Заграв для осені чарівну серенаду.
Митець страждання грає те на біс:
Рвуть ноти сум схвильованих беріз
Дощем, що до красуні в ноги падав.
У музику хмільне вплітає щось:
Букет кохання із весняних гроз,
Бо в світ тепла продовжує нас не́сти.
Романтик-жовтень – справжній віртуоз,
Одвічно так у світі повелось,
Яскрава Осінь – муза для маестро.
Холодне небо, сіре та рябе,
Коханим завжди – ніжно-голубе.
Куди б удвох з коханою не йшов ти.
Із серця рветься пісня до небес,
Зачепить чуйна музика тебе –
Про вічне почуття співає жовтень.
мило!
