Тиша, молюся – тополям вклонюся,
Там, у тумані долина лягла;
На край цей рідний та й не надивлюся,
Доля шляхами у даль завела…
Серця частина в тобі полишилась
І зве тепер через далі земні –
О Боже, дай мені, дай мені крила,
Або дай змогу побачити в сні
Сад у духмяному білому цвіті,
Ласки повнісінький погляд Батьків,
Хату під кленами в їх заповіті –
З тих незабутніх і спільних років…
Тиша, молюся і небу вклонюся –
Життя прожити, не полем пройти…
Знаю, в той час я вже не повернуся,
Як рівновагу для серця знайти?
09.11.2022р.
