Дім там де серце,
Але серце де?
Вирване війною і порізане на шмаття...
Вернувшись в рідне місто,
У квартиру, в рідні стіни
Мені чужий ти - чуєш?!
Довіку та віднині!
Холодна рана, на серці кровоточить,
Невже неправда все, що було до війни?
Закриті, спраглі були наші очі,
Жили в ілюзіях, як зомбі бродячи вночі.
Чи буде нині, як раніше все?
Кохання, мрії, плани на життя?
А чи було тоді це все у нас?
Ввірвався потягом в життя воєнний час!!
Відкрив нам те, що називали ми життям.
Змінив все докорінно й в одночасся!
Твої слова як лезо шкодять почуттям,
Відвик ти від сім’ї - мені шкода тебе …
О, трясця!
Дім там де серце,
Але де тепер воно?
Коли в своєму домі ти чужинцем став,
Коли тебе чекали й не чекали…
