Серьозний пес
Як відкрився сезон на пернату птицю,
Закортіло і Стецькові потримать рушницю.
Склав набої, тормозок, «цуцик» на додачу,
Подався шукати мисливської вдачі.
Постояв на греблі тихо, почекав на льот,
Пролетів повз нього, правда, тільки вертольот.
Поблукав в очеретах, обійшов по колу,
Окрім чаплі і ворон не бачив нікого.
Ну його все до бісу! Завтра пощастить!
Вийшов до машини, а там спанієль сидить.
Загубився? Може втік? Наче не бездомний,
Подумав, та й забрав вухатого додому.
Виїхав на дорогу, набира дружину,
Що б повідать, яка він сердобольна людина.
А вона йому: - Стецько! Знов морочиш сраку!
Цього разу притягнеш мені у хату собаку.
- Що ти, люба, дорогенька! Це ж серьозний пес!
Я в його очах до справи бачу інтерес.
Будем разом полювати на качок, гусей,
І здобудемо на пару не один трофей!
Підїжджають вже до дому, жінка зустрічає,
На врятовану скотинку скоса поглядає.
- Поки я тут розпакуюсь, хай біжить у двір,
Він себе іще проявить, цей кудлатий звір!
Поки Стець там пакувався, пес у стійку став,
І усі свої таланти зразу показав -
У подвір’ї, на травичці, рівненько в рядок,
Лежать вісім гусок і дванадцять качок.