Малює мороз візерунки-орнаменти,
В полотнах митця – закодовані вензелі.
Так хочу їх гріти губами обмерзлими,
Та стигне мій подих і падає замертво.
Обітницю серця з тобою давали ми –
Зима в почуттях, ти скажи мені, звідки ця?
Лишили кохання зашерхлому свідкові
В коштовному плетиві з ініціалами.
Сніжинки зривались птахами поштовими –
Та правильних слів ми чомусь не знаходили.
Навіки прощались під мерзлими сходами,
Кричали серця скрижанілими совами.
Примхлива зима жартувала над нами так,
Аж доки під снігом самотні не щезли ми,
Забравши любові згорьовані вензелі,
Що чуйний мороз кодував під орнаменти…
