Коли кричать гармати,
Не можу їсти й спати...
Коли гармат не чути,
Тоді можу й заснути...
Як гармати затихають,
Чую як вітри співають...
Тоді я чую тишу,
Тихо лежу, як миша...
Коли не сплю ночами,
Думки пливуть полями:
В часи давно минулі:
До мами і бабулі...
До брата і сестриці,
До тітки чарівниці...
Тоді я засинаю,
І клопоту немаю...
І брат мій, і сестра,
В них мова чарівна,
Я слухать їх готова,
В їх мова загадкова...
Пригадується школа,
Як казка виняткова,
І друзі мої щирі,
Жили ж бо ми у мирі...
Сестри нема вже й брата,
Старою стала хата...
І я живу у сина,
Тихенька і щаслива...
Живе в мені й турбота,
Додому вже охота...
Та там війна йде й нині,
І боязно людині...
Та вмію я чекати,
Й кінця війни цій ждати...
А як війна скінчиться,
Не буду я журиться,
Поїду я додому,
В Долинську пречудову...