Втратить обличчя юності цвіт
І сивина покриє чорне волосся,
Не стримать швидкий років політ,
Вислизне з рук - це так повелосся.
Непомітно покине молодість тіло.
Обирай краще душу, аби не боліло.
Щоб потім не шкодувати колись,
Добре подумай, пильно дивись.
Юності квіти де завжди цвітуть?
Вловлюєш тонкощів суть?...
Разів сто після літа листя жовтіло,
А душевність буя, хоч й задощило.
Не під силу рокам змарнувати її,
У ній завжди весна, співа солов'ї.
В осінню пору зігріватиме кров
Та краса, що несе не тілесну любов.
А чарівність душі в насолоді купа.
На едемські плоди вона не скупа.
Пригощає пахучим нектаром богів,
Незалежно від часу і плину років.
Обирай що нетлінне і не міняється,
Жодна краса з ким не порівняється.
Втратить обличчя юності цвіт...
Для душі ж не існує закінчення літ.
