Якби я могла взять твоє серце в долоні,
Й наректи його сонячним, ніжним ім'ям,
Я би гралася радісно з буквами п'яними,
Що кидалися б врозтіч, гарячі й червоні.
Звідти лід повернувся б на сніжні вершини,
Де і місце йому. А під кригою, знизу,
Зашивалися б зболені рани й порізи,
Й заржавілі ножі діставались зі спини.
Неважливими стали б калюжі й озерця,
Якби в мене було твоє серце.
Але правда у тому, - хвала тобі, Боже, -
Що я взять його в руки не можу.
