Прекрасний цей осінній місяць жовтень,
Прекрасніший, напевне, інших місяців,
І, навіть, за весняний травень гожий,
Що мучить вірою у здійснення надій.
Нічого жовтень нам не обіцяє,
А навпаки – найменші шанси для надій.
Красивий у осінньому розмаї,
Та вслід за ним – сирі і прохолодні дні.
А як красиво зараз парки сяють!
Як гарно вкрили листя золото і мідь!
Як зеленіють незів’ялі трави,
Яскраво зеленню ялиночка маїть!
І над усім – блакитне небо чисте,
А під ногами – скована, тверда земля,
Осінні калюжки́ вже не цукристий,
А непрозорий і міцний льодок встеля.
Стоїть велика порожнеча й тиша:
Ніде ні птаха, ні звірятка, ні комах,
Ні шереху, ні свисту, ані писку, –
Сьогодні з осінню зустрілася зима.
Вони не сперечались між собою, –
Припорошився простір срібляним сніжком,
Гуляв вітрець рівниною рябою,
Танцюючи в снігах із золотим листком…
25.10. 2016
