Який мені приснився дивовижний дощ!
Такий густий, тихесенький і рівний!
Немов якесь коштовне з неба полотно
Звисає, чи нитки блискучі, срібні.
І ледве видно, як ворушиться їх блиск,
Здається, що повільно вниз спливає,
Сріблясто-сизим затуляє неба вись
І землю всю тим волокном встеляє.
Ось чую шуми наполегливі краплин:
Дощ лунко так у шибку барабанить,
А по баюрах бризкає і ляпотить,
І гучно дзвонить по дахах бляшаних.
Я прислухалася до музики його
І зачаровано на дощ дивилась,
Ізнов за краплями полинула у сон
І у новій картині опинилась.
Бо це ж був сон, це тільки дивовижний сон! –
Один малюнок іншого міняє,
А ось уже й красуня-осінь за вікном
Відтінками осінніми сіяє…
25.12. 2016
