То сніг, то дощ то холодом дме вітер...
Понуро до зими йде листопад...
Як ж захотілося зігрітись теплим літом,
Вдихнути щастя, з черешневим цвітом
Й пройтись росою, у ранковий сад...
Лишитись там, ховаючись під гіллям,
Радіти сонцю, в щебеті птахів
Та, з вдячністю, натхненно розуміти
Скільки ж краси й любові, в цьому світі,
Між куцістю неприбраних гріхів...
То сніг, то дощ то холодом дме вітер...