Ой, зима ця і вітер, і віхола:
Всі дороги й стежки замела...
І в Долинську я знов не поїхала,
Непогода й війна не пуска...
Знову вітер злий і хурделиця...
І від них знов спокою нема,
Білий сніг покривалами стелиться,
Почуття і думки присипля...
Та надіюся я, що хурделиця
Не на вік паруси нап"яла,,,
І тепло усе ж з часом повернеться,
Відійде, і розстане зима...
Не на вік же вона заморозила:
Цей широкий засмучений світ,
Прийде час відійдуть сніг з морозами,
До весни прикладкеться все ж міст...
Жити будемо ми всі з надією,
Непогода мине все ж вона,
І тоді у Долинську поїду я,
Бо тепло принесе нам весна!!!
Мені добре у сина живеться:
Тут і тиша, й війни ж бо нема,
В сім"ї сина усе бережеться,
Й не страшить мене більше зима...
За Долинською, звісно, скучаю я:
Там і друзі, і хата моя...
І город, і садок пам"ятаю я,
Заважа повернутись війна...
Дякую, Катюшо, я надіюся, що скоро все ж війна ця закінчиться, і як буде все гаразд, я вернусь в свою Долинську, й буде в нас, і звісно, й мене все гаразд!!!