*****
Хто зна, що завтра станеться,
Чи, може, через мить?
Хтось з кимось десь розстанеться,
Хтось з кимось стане жить.
Усе так відбувається,
Як і повинно буть,
І кожен намагається
Знайти у всьому суть.
І кожен з нас старається
До неї підійти,
Як зранку прокидається
Для того, щоби йти
Туди, де лиш щасливая
На нього доля жде,
А доля нещасливая
Повік вже не прийде́.
Принаймні сподівається
На це усякий з нас,
Зробить все намагається,
Аби настав той час.
Якщо не шкодуватиме
Зусиль своїх повік,
Колись-таки він матиме,
На що чека вже вік,
Розлучиться з скорботою,
Що ще нема того,
Бо працею, роботою
Отримає його.
Хай він й не сумнівається,
Що зникне вся напасть.
Вона ж хай не ховається.
Кінець їй праця дасть.
Лиш працею позбавишся,
Що ти не хочеш мать.
Якщо ж ти тільки бавишся,
Того вік будеш ждать.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2020
