Не відпускай – не будеш дожидатись
мене із небокраю сподівань,
на післязавтра досить відкладати
маленькі свята й стоси запитань,
бо час помер сьогодні опівночі –
я перестала рахувати дні,
бо пам’ять куца, пам’ять не доточиш
сувоєм правди чи шматком брехні…
Не відпускай! Я зникла із радарів,
пропала безвісти, крім тебе, для усіх…
Десь там, де блимають ліхтариком Стожари,
мене вже Вічність кличе на поріг…
