«На світі є гірке коріння
і тисячі вікон пильних…»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
У порожнечі липкій міжзоряній
Марево синіх ялинових мрій
Схоже на заморожені айстри.
Зелений олень і прозора троянда
І серце схоже на жмуток трави.
Плутана стежка в інферно задимлене,
Бита дорога в холодне чистилище:
Кіпріда стала пастушкою босоногою –
Йдемо так довго дорогою битою,
Вівці танцюють танго – під хмарами,
А Сонце – мій брат чи то побратим,
Говорить про вічність:
Цитатами. З мітів недобрих.
Квітку незнану назву Левкотоя,
Припильную світанок кентавра
Над джерелом, що назву Бористен.
Хоч насправді то Лета. Біля витоків.
Країна Загірна видається Гранадою,
Хоч зовсім не схоже:
Навіть мигдаль не цвіте. Ніколи.
Не дозріває інжир, божевільний гідальго
Навіть не мріє про подорож.
З мороку плащ мені шиє печаль,
Радить сховатись від крапель
Дощу, що накликав олень,
Дощу, що зволожив троянду,
Яку досі ніхто не бачив.
Ніхто. Навіть вісник мовчання
У своєму прихистку-пустищі,
Де повітря важкою ковдрою
Огортає самотність.
Помираючий вечір!
ЯСКРАВО, А ЩОДО СТИЛІСТИКИ, то це манера письма, авторський тренд. сумно. а часом трагічно і боляче, але суголосно із нашим часом. натхнення Вам. ЩАСТИ!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Sir Arpu, прекрасный сценарий для фильма ужасов, основанного на реальных событиях, уверена в достоверности, т.к. кто еще, как не король Артур, знает, что творилось на рубеже 5-6 ст.
Припильную)) перевести не смогла.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Леді! Кельти вони часом нелогічні і схильні до містики. Особливо я - реінкарнація того самого - самотнього і сумного короля бритів. Дякую за відгук!