* * *
Неспокійним є життя,
Пронеслось крізь шторми, бурі,
В радості, чи брови хмурить,
Днів і літ є маєта.
Ось валізи та пакунки,
То в дорозі, то зупинки;
Місяць й ти у забутті,
Між просвітів і рутин.
О любов, в брильянтах сніг,
В листопаді рай утіх,
Під постукування рейок –
Між надій наш вічний біг.
То халупки, то квартири,
Стелі там і вікна ширше –
Ось нарешті ордерок,
Долі радість вздовж дорог.
Стежка кращих літ мов чат,
А роки пісенні мчать –
Простір, чи проблем знов хаща,
То роман-життя є наше…
... Спокій до кінця не світить,
Боже, в краще дай нам вірить…
В'ячеслав Шикалович
04.01.2024 р.
