О скажи мені, де тебе віднайти?...
Не знаю, куди ходиш - твій маршрут в житті.
Усміхнувсь, наснивсь у казкових снах ти...
І малюю твій образ на своїм путі.
Поміж нами далека відстань - світи
Не знаю ,чи зможу впізнати тебе я?.
Доріг ,так багато на землі - мости...
Зводить долі із небес - вечірня зоря.
Ми на різних берегах із тобою
Я знаю, ти чекаєш мене край доріг.
Я прилечу, як лелека весною
Коли скресне люта зима, розтане сніг.
А може здалека тебе побачу
І впізнаю, як ідеш до мене в юрбі.
Кину пір'їнку тобі на удачу,
Як сонце, ти зійдеш в блакиті голубі.
Ти запросиш мене у свій рай - життя
У літо ,де цвіте мак червоний в полі.
У пахощах трав відкриєш почуття
Зацілуєш мої уста у любові.
Стою дивлюсь, як сяють ясно зорі
Падає зірка загадую бажання.
Пливе місяць по небу, як по морі...
Іду туди ,де сяє зірка кохання.
---------2-------
А час швидко ,як вода у даль біжить
Вплітає жінці в коси срібну нить.
І дивиться, як плаче дощ у вікні
І бачить сірий світ на мокрім склі.
В її очах пролетіло все життя...
І забилось в грудях серцебиття.
Ще не натішилась життям, не жила -
Вже її квіт троянда одцвіла.
Весна, як пташка злетіла у блакить
Лишилось в неї літо - тільки мить.
Лебідь відлетів у вирій, так рано -
Залишив в душі смуток і рани.
Стоїть одна мов тополя край доріг
Віє в душу холодом - дощ, то сніг.
Шалений вітер здирає листя з віт...
Не тішить життя... померкнув білий світ.
Осінь зодягнулась у смуток, журбу,
Туман окутав блакить голубу.
Вже відлетіли у вирій журавлі
Згорає, як свіча день на землі.
Золота осінь шукає, ще тепла
А вже квітка троянда одцвіла.
Поміж хмар шукає сонця - листопад
На жаль не вернуть літечка назад.