* * *
День стишив струну співочу, пітьма поглинає звук.
Твій голос почути хочу, відчути твій потиск рук.
Полює вагання зрідка, зневірююсь в чудесах.
Бо я не твоя лебідка, затісно нам в небесах.
Твій образ перед очима. За настрій не осуди.
Минуле ще за плечима. Гріх скинути. Втім, куди?
Лютує зима надворі, морозно душі й мені.
На темному моніторі всі вірші якісь сумні.
Жура моя незборима, хоч двері їй одчиняй.
До тебе втікає рима, нещасну не виганяй.
Світліше хмарин ряднина, від ночі свічник погас.
З'являється інша днина, в ній знову немає… нас.
