Ми давні знайомі з рудим лисом…
Люблю його погляд в бездонну блакить.
І тільки від вітру зимового свистом
Він хутко зникає на місяців п’ять.
Чекаю у серпні його появи,
І навіть фарбую волосся рудим.
Ніяк не спіймаю тієї з’яви:
Мій лис несподіванка в будь-яку мить.
А зараз удвох на старому камінні
Любуємось плесом, коли світло спить.
Рудому кортить вже побачитись з лісом,
А ще вшанувати цю осінь й блакить.
Дякую! 
