Іду вночі по сходинках до тебе
Крізь сутінки, минаючи зірки,
Щоб ковдрою пухкою впасти з неба
І обігріти душу в дні гіркі.
Лечу завжди в думках до тебе й мріях,
Торкаюся глибин і ніжних струн,
І потайки гойдаюся у віях,
Щоб не збудити та розвіять сум.
Біжу крізь терни й хащі без зупинок,
Лишаючи позаду серця біль,
На обрії твій з усмішок будинок,
В повітрі відчувається ваніль.
Пливу на килимі по білих хмарах,
Несу тобі гарячий дотик снів,
Обіймами віддам жагучий спалах,
Вогнем зійду, що довго в грудях млів.
