смеркає. вона запалює свічку,
а віск стікає на її холодні руки.
це нагадує переповнену річку,
що виходить із берегів на весняні луки.
та за вікном давно зима. ну як зима –
ллють на голову дощі свої морози.
надворі вона сама. навіть удома вона сама.
смс від вітру у вікно азбукою Морзе.
а може, ще не час. може, так зараз треба.
зціплені зуби під утисками долі.
у неї відкрита рана – рана просто неба.
у руках голка і нитка, а зверху щіпка солі.
