* * *
Я дарую тобі ніч осіннюю цю.
В її ди́ханні зи́мнім я твій стан обігрію.
Ти в цю ніч, моя квітко, згадаєш весну,
Розцвітеш так чарі́вно, що й осінь зтеплі́є.
В цім теплі́ буду я сонцем м’я́ко палки́м,
Оголяючи тіло твоє жаром ласки,
Не обпа́лю ніяк я твої́ пелюстки,
Устелю́ їх лише́ в насолоду, як в казку.
Тихим вітром розніжним колихатиму я
Поцілунками сте́бло і листячко тво́є.
І смакливо безмежна злива оргій твоя́
Обійме́ у безсиллі тіло в пристрасті мо́є.
А осінь зомліє дивля́чись на нас,
Розте́плиться ве́сною пані злота́,
І в сво́їм житті станеш ти в перший раз
Княгинею ласки, любові й тепла́.
Павло Гай-Нижник13 жовтня 1992 р.Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.79.
