Забули, убили, забили
ногами серце.
Востаннє болить, плаче, рве
світ серце.
Почути, покохати, покинути,
як в дешевому фільмі.
Знайти і втратити, встати і впасти,
як в дешевому американському фільмі.
Отруєний, змучений, знищений
до тла.
Забутий найближчими й зігрітий незнаними,
до тла згорів.
Утрачений, як Атлантида,
утоплений.
Закритий, як райське яблуко,
заборонений.
Оббризканий блакиттю
безплідними.
Замурзаний білосніжним багном
безстрашними.
Утрачений німб плаче за
крилами.
Утрачений день плаче за
крилами.
Емісією суспільства
деформований.
Симбіозом душ
деформований.
Убивчою силою
запрошений
На свято життя
запрошений.
Щоб впасти з небосхилу,
утилізмом збудований.
Щоб впасти у прірву,
утопізмом збудовану.
Щоб знову пробачить істотам,
людьми названими.
Щоб знову відчути світло,
довірою назване.
Ви вірили в небо?
В божественне небо?
В приречене й стомлене небо?
(20.04.10)
