Без тебе мені сумно нині,
Без тебе час повільно плине.
Я зрозумів чого хотів, але вже пізно…
Чи буду цілувать тебе я ніжно?
О, Боже мій? Що сталося між нами?
Я ж від палючого кохання не спав ночами,
Я ж марив нею, думав про її,
До неї, милої, звертали всі думки мої.
Кохання жар обпалив розум вміло,
В сувору правду ми повірити не захотіли.
Але той день настав… Він мав настати.
Кохання наше почало згасати.
В той день ми стали людьми чужими,
Адже любов свою утримать не зуміли.
Стежки наші пішли у різні боки,
Розбите серце прирекло на муки.
Час лічить все… Він гоїть рани.
Забудеться кохання, ті поцілунки і переживання.
А поки серденько болить, ще рана кровоточить.
Її нема… Що вже поробиш? І я один цієї ночі…
Незрадлива душа - поезія! 
