На марафоні - ти і я.
Вокзал, гудки, куріння, тупіт -
Довкруг белькочуть навмання.
Та заглушає усе гуркіт
у вухах крові і в душі,
Немов потрісканій ковиллям,
Образи, весла, комиші,
Троянди, зрощені з бадиллям...
А ти стоїш...цей марафон
Не перебігти, не спинившись,
Я розумію власний тон
І гнів... Як важко, народившись,
Побути смертю між людей...
Я роблю крок. Через бар'єри.
Які я вирила в собі.
Я роблю крок. Мої кар'єри
Закрили сонце від землі.
І каяття - сильніш наруги,
Самотнє "завтра" зникло геть...
І ось обвилися вже руки...
І ось - щаслива круговерть...
