Дабл чіз
З лікарні дзвінок: «Приїдь. Захопи халатик,
Бо тут мені видали дрантя, такі собі кілти».
Ми курим в кватирку з ним прямо в його палаті,
А він посміхається так, наче ми з ним у «Хілтон».
Я чищу йому апельсин, шкірку бгаю в долоні.
Цікавлюсь, чому цього разу, мовляв, що за лихо?
³н дивиться - наче сканери інфрачервоні, -
А тоді починає шептати насилочку, тихо:
«Я ж не злодій, не падло, не чорнокнижник, не лаю прогрес,
Я звичайний дальтонік, що розшив собі голубці…»
Розумієш, МакДональдс – це одна з-поміж філій Небес.
Там на касах працюють ангели, феї… Та тільки тссс!
Вони там за кожне замовлення роблять все, про що мрієш ти.
Мені б не патякати зайве, мовляв, хата скраю, гуляйте городом.
Та я ж гуманіст. Або альтруїст. Словом, з власної доброти
Взяв і нараяв зробити замовлення тим двом «уродам».
А вони, бач, здали. Ну, ясна поляна, щоб собі забезпечити кожен каприз.
Певно, не знали, що Божих Чудес досить всім з головою.
Санітарки сміються, та, чую, в обід теж ганяють по дабл чіз.
Головлікар же каже, що двічі на квартал – це навіть з лихвою.
Я беру його светр, протерті штани, кидаю в кошик.
Вдома виперу. Прошу не пропагувати фаст-фуд-секту.
Залишаю йому жменю маркерів, лиш не червоний, кладу зошит.
³таюся з лікарем у коридорі, беру рецепти.
Виходжу з лікарні мов лялька, засиджена мухами.
А шлунок голодний вдивляється: що б то спожити?
- ³льна каса! Ваше замовлення слухаю!
- Будь ласка, мені дабл чізбургер і пожити.
.
ID:
222260
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.11.2010 07:26:12
© дата внесення змiн: 15.11.2010 07:26:12
автор: Птицын Анатолий
Вкажіть причину вашої скарги
|
да) так бывает) душевно и духовно+физически знакомые переживания) ощущение "дежавю")
