Хто був ти для мене? (у співавторстві з Галиною Захарченко)
Я та моя подруга - Галина Захарченко вирішили зіграти в цікаву гру, яку можна назвати "Напишемо вірш разом".
Думаю, подібні ігри усім давно знайомі...
Правила прості:
По-перше, кількість гравців не обмежена і може бути, за бажанням, як завгодно великою. Хтось один розпочинає і пише початкову строку. Інший пише строку, яка б римувалася з попередньою і свою власну, третій так само... А потім по колу. Останній в черзі гравець має закінчити вірш.
Що саме цікаво у цій грі - це непередбачуване наперед розгортання сюжету, а тим більше, кінцівка...
Що з цього вийшло, оцініть самі:)
Умовні позначення:
Я - моя строка (Ярослав);
Г - строка моєї подруги Галини.
Хто був ти для мене?*
Я: Зоряне небо палає вогнями...
Г: Лиш погляд неясний лишився між нами...
Г: Коли твоє серце задуло вітрами,
Я: Кровоточити стали роз'ятрені рани.
Я: Тепер я одна і немає надії,
Г: Жити що зможу на світі віднині.
Г: Ті почуття, що зросли на світанні,
Я: Чи можу назвати я дійсно коханням?
Я: Хто був ти для мене, як зрозуміти?
Г: Чому не схотів своє серце відкрити?
Г: Навіщо так сильно заліз мені в душу!?
Я: Тепер жить без тебе я вчитися мушу!
Я: Але я зумію, повір, що зумію!..
Г: А думка про тебе навіки зітліє!
(21 листопада 2010 року)
* вірш написаний у співавторстві з Галиною Захарченко -
дівчиною, яка ще навіть не здогадується про усі свої приховані таланти:)
Лиш погляд неясний лишився між нами...
але це у вірші. Насправді між Вами з галинкою взаєморозуміння, чого бажаю Вам і надалі. Молодець, Ярославе!
Ярослав Драч відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Володимире. Так, і справді, у нас з Галиною повне взаєморозуміння
Надзвичайно приємно почути ці слова від такої людини, як ти, Володимире. Спасибі